Надіну осінній саван стомлених днів і порину у глибоку небінь тих ледачих думок, які спливають на поверхню свідомості лише такої прозорої вересневої днини. Легко думається про прості речі, і всі думки здаються простими і такими очивидними, що я дивуюся як не розуміла цього раніше, і як не розуміють цього інші.
…думаю, що те, шо ми зазвичай називаємо життям, насправді не життя, а просто намагання висмоктати із світу брудний концентрат приємнощів. Замість того, щоб хапати його (життя) повним ротом, ми фільтруємо та дезінфікуємо його, потім додаємо барвників, ароматизаторів та трішки спиртного (горілки або коньяку, в кого на що вистачає) щоб сильніше вставляло. Тоді п”ємо – хто залпом, швиденько закусюючи солоним огірком, а деякі намагаються смакувати ту синтетичну погань та ще й виводити з неї якісь закони буття. Потім силимося перетравити випите або блюємо тим життям і на нього ж жаліємося…
Так думки поволі спливають у моїй голові, а вітер нещадно й безсоромно роздягає передо мною дерева. І, крізь примружені вії, купи бездомного листя здаються стаями жовтих птахів, які летіли кудись і враз забули дорогу до сонця. А я…
…думаю, що якби я зустрілася з Богом, то напевне вже б спитала у нього: чи справжній цей світ, чи це лише невдала чернетка? Чи люди дійсно повинні бути такими, як є ми, чи це тільки перший ескіз? І, коли Господь мені відповість, я заплачу йому , що не хочу бути таким марнувальником життя, і що нехай би він мене краще зробив би одним з тих жовтих птахів, що вічно летять до сонця. Бо живуть по справжньому лише вони, та ще, може, он та вагітна дівчина із ласкавим поглядом у майбутнє…
Асфальт під моїми ногами бажають пробити занадто агресивні, як до такої ледачої днини, каштани. Ніби намагаючись дістатись до чогось дуже важливого, вони відчайдушно кидаються вниз головою. А потім лежать і, відблискуючи сонце, оплакують свій перший і останній стрибок.
І мені раптом стає їх до сліз шкода, а вже через мить я…
…думаю, що під осіннім сонечком можна десь віднайти величезний клапоть останньої правди. Але хто його шукатиме? Мабуть не я. Бо так вже сталося, що я народилася звичайним марнувальником життя, і вже через кілька годин сидітиму в якійсь пивничці з друзями, куритиму і намагатимусь виводити з гіркого пива якісь закони буття…
Дело не в финансовых или технических трудностях самих вещателей. Дело в том, что компанию «Одесский городской телерадиоцентр», осуществляющую техническое обеспечение трансляции передач телеканалов, просто выселяют из арендованных помещений, мотивируя...